Передмова про те, як я прийшов до найпопулярнішої в світі помпової рушниці
Я займаюсь практичною стрільбою трохи більше, ніж рік. Весь цей час виступаю в дивізіоні «standart-manual». З червня минулого року до нещодавнього часу моєю основною рушницею була Benelli Supernova Comfortech. Без сумніву чудовий агрегат, але, як виявилось, дещо специфічний в плані надійності.
Не буду брехати — рушницю я купив не новою. На момент покупки на ній вже було близько 5 тисяч настрілу (Дисклеймер: це не Супернова з останньої партії, котру вже цілком однозначно та заслужено «прорекламував» Сергій Стрельцов, мова йде про рушницю зі старших партій).
Також буде неправильно сказати, що вона в мене ламалась впродовж всього часу користування. Ні, з ремонтних робіт за 2016-й рік була виконана лише реставрація ствольної коробки (детальніше про дану проблему можете прочитати тут — Проблеми інтенсивної експлуатації та методи їх усунення).
Але я буду абсолютно чесним, в першу чергу, з самим собою, сказавши, що Бенелі Супернова — це найменш user-friendly рушниця, котра вимагає неабияких вмінь та техніки стрільби з помпи. До сьогоднішнього дня я не зміг на 100% побороти проблему «холостих прогонів». Це коли після циклу «постріл-перезарядка» гільза екстрагується, але подачі наступного набою немає. Поламалась стійка? — неподача. Незручне положення? — неподача. На матчі не зміг впоратись з нервами? — отримуй неподачу внаслідок скованого плечового поясу, який призвів до судомного руху лівою рукою, що, в свою чергу, вилилось в закоротку амплітуду руху ців’я (т.з. «short stroking).
На додачу, протягом одного тренування в мене вийшло критично заклинити свою рушницю та рушницю одноклубника. В обох випадках рушниці треба було розбирати прямо на вправі.
Також я чесно і сумлінно готувався до можливих технічних проблем. На момент виникнення перших симптомів в моєму розпорядженні було три УСМа (включно з тим, який був постійно «в роботі»).
Першим «дзвіночком» був ненакол капсуля на тренуванні. В принципі, тривіальна проблема для всіх рушниць, до якої я знайшов досить радикальне рішення, а саме: поставити один з запасних УСМів, у котрого був майже «нульовий» настріл. В результаті, на «новому» УСМі одразу ж почались подвійні подачі та клини. Так почалась «карусель» з перебирання УСМів та перекидання латчів. Хоча проблем чомусь ставало все дедалі більше. Наприклад, під час матчу у Львові, я був змушений прямо в зоні безпеки робити «реанімацію» своєму УСМу, щоб хоч якось закінчити матч. Чи, наприклад, на Kyiv Shotgun Open за весь матч я збирав та розбирав рушницю 3 чи 4 рази.
Але на черговому тренуванні настав момент, коли треба було сказати собі «стоп!», оскільки в мене вже давно почало прогресувати відчуття того, що я — власник автомобіля «Жигулі», який витрачає на ремонт автомобіля більше часу, ніж безпосередньо на користування. Якось не дуже цей факт в’яжеться з тим, що я займаюсь хобі, котре мало б приносити мені задоволення, чи не так? 🙂
Не беру на себе відповідальність виносити однозначний вердикт щодо Benelli Supernova. Все вищенаписане є виключно моєю особисою думкою, яка грунтується на моєму негативному досвіді експуатації. Хочу нагадати, що вітчизняний IPSC бачив достатньо стрільців з подібними рушницями, настріл у котрих перевалював за 30 тисяч та які успішно бороли різноманітні технічні проблеми. Але особисто я втомився від постійного ремонту.
Так, моя Супернова ще буде стріляти — її ще можна оживити, але особисто в мене наразі немає моральних сил цим займатись, бо саме ця рушниця конкретно попсувала мої нерви цього літа.
Тож переді мною постав вибір: переходити в «стандарт», думати над вирішенням проблем у Супернови або шукати нову «помпу».
Йти зі «стандарт-мануала» я не бажав, але продовжувати займатись чимось середнім між реанімацією та некромантією з Суперновою мені хотілося ще менше.
Чесно кажучи, я ще певний час тому почав розмірковувати над потенційним «запасним аеродромом», адже дефіцитність Супернов не додавала надії на те, що я зможу безпроблемно знайти замінні запчастини у випадку поломки.
Як не складно здогадатись, вибір впав на Ремінгтон 870. Хоча не сказав би, що тут був якийсь вибір, навіть не дивлячись на той факт, що «Рем з коробки» фактично не стріляє. До того ж тут якраз Віталій Педченко вже «протоптав» цю стежку, причому досить успішно, якщо подивитись на результати 3-го етапу Кубку України з практичної стрільби з рушниці 🙂
Моя ціль — поетапно описати всі трансформації, що будуть відбуватись з моїм ремінгтоном в рамках приведення його до стану повноцінного competition-gun’a для участі в змаганнях з практичної стрільби.
Одразу хочу сказати, що всі перетворення та модифікації відбуваються за порадою Віталія — багаторазового чемпіона України з ПС, автора найпопулярнішого в світі блогу www.rem870.com (всі доопрацювання, до яких я буду вдаватись, ви зможете знайти на його сторінках) та мого одноклубника в ССК Практика.
Це означає, що нічого нового я вам не розповім і всю потрібну інформацію ви зможете знайти власноруч. Пишу для тих, хто можливо зацікавиться нашим спортом, та частково для себе, щоб краще зрозуміти свою нову рушницю в процесі написання.
Технічна підготовка Remington 870 для IPSC
Не вдаючись до деталей, хочу сказати, що для нашого спорту, незалежно від класу, потрібно пиляти 99,9% рушниць, адже зброя експлуатується на межі своїх технічних можливостей і стрільці намагаються «вижати» зі своїх рушниць їхній максимум — швидкість сплітів, швидкість зарядки по 4 набої і т.д.
На момент написання цього тексту вже було виконано 3 доопрацювання — розширення вікна заряджання, зняття виштамповки в магазині для можлиовсті розширення місткості магазину та полірування патронника. Про кожне з них я напишу детальніше.
Розширення вікна заряджання для комфортної зарядки методом load-quad
Зрізаються та заполіровуються всі гострі грані вікна зарядки і зкруглюються кути входу в магазин, щоб на шляху набоїв не було жодної гострої грані, в яку вони могли б втикнутись.
Тут варто нагадати, що ресівер у ремінгтона сталевий і така робота потребує певного вміння, інструментів і часу.
Подібну операцію на своїй Benelli Supernova я міг виконати власноруч менш ніж за годину за допомогою рашпиля, напилків та набору шліфувального паперу різної зернистості, оскільки «пиляти» треба було пластик. Ремінгтон потребує дещо серйознішого підходу.
Тож коробку я одразу віддав майстру, який знається на своїй справі. Забравши рушницю і спробувавши в неї позаряджатись, я зрозумів, що вікно потрібно розширяти далі та спробував зробити це власноруч. Але вбивши половину власного уік-енда на марні спроби здужати сталь, я зрозумів, що задля економії часу та ресурсу інструменту, краще віддати рушницю майстру на черговий етап запилу. Тепер набої, можна сказати, «залітають» до магазину.
Прибирання виштамповки всередині магазину
Потрібно це для того, щоб подавач без зайвих перешкод міг виходити за межі рідної труби магазину.
Насправді це можна зробити і власноруч. На youtube, якщо шукати за ключовими словами «How to remove magazine notches on Remington 870» є повно відео, на більшості з яких ці виїмки просто просвердлюються, а утворені отвори потім заполіровуються дремелем.
Альтернативний та, на мій погляд, вірний варіант — це видавлювання. Для цього існує спеціальний інструмент за досить грубі гроші (Brownells — Magazne tube dent raiser), але, на мій погляд, немає жодного сенсу витрачати майже $100 за річ, яку ви використаєте всього один раз.
Детальніше про можливі варіанти виконання цієї модифікації ви можете прочитати у Віталія — Removing dimples in magazine tube for Remington 870
Особисто мені їх вирівняли за 10 хвилин та 60 гривень в майстерні Ібіс.
Розповідаючи про подовжувач магазину, хочу згадати про цікавий факт. На моїй Benelli Supernova вже був встановлений подовжувач на +8 набоїв від Nordic Components з відповідною муфтою. Так ось вся цікавість полягає в тому, що я просто взяв та перекрутив муфту з Бенелі на Ремінгтон, хоча мені здавалось, що там різна різьба)
Полірування патронника
Розгорнуті відповіді на питання «для чого? чому? як?» ви знайдете тут — 3 ways to polish the rough Remington 870 chamber.
Я лиш коротко розповім, як я тестував свій «Рем» в момент покупки: після трьох пострілів з п’яти, для того, щоб відкрити затвор, мені треба було впирати рушницю прикладом в стегно та тягнути за цівку що є сили. Це відбувається через роздуття гільзи після пострілу. А, оскільки, в практичній стрільби ми завжди надаємо перевагу дешевшим набоям, нас аж ніяк не влаштовує перспектива подібних затримок під час активної стрільби.
Від себе скажу, що я використовував перший спосіб з шуруповертом та шліфувальним папером, як найбільш дешевий, простий та швидкий. Шліфувальний папір можете знайти в «Епіцентрі» (набір з 320, 500, 800, 1200, 1500 гріт обійдеться в ~100 грн), також вам знадобиться двосторонній скотч та якийсь довгий стрижень, на який це все можна закріпити. Процес зайняв не більше 30 хвилин (включно з чисткою ствола після шліфування). Тільки я шліфував не по 5 хвилин, а по 3. В будь-якому випадку процедура елементарна і за потреби я її повторю.
Під час випробування відстріляв 100 набоїв Тахо «Хант профі» без жодної затримки. So far, so good.
Спортивний тюнінг
Найближчим часом будуть встановлені новий подавач та збільшена кнопка запобіжника виробництва вітчизняної компанії «Стріла».
Також буде встановлена світлонакопичувальна мушка EasyHit.
І не варто забувати про стяжку-хомут подовжувача магазину.
Фінальним акордом буде заміна рідного дерева на прогумовані цівку та приклад від Hogue. Хоча, мушу визнати, що «Рем» в дереві виглядає надзвичайно естетично 🙂 Але дерево, на жаль, слизьке.
