Вітаю вас, шановні стрільці!
В цьому блозі багато цікавих та корисних статей про різну зброю, але, на мій погляд, зовсім незаслужено обійшли увагою таку відому і популярну в практичній стрільбі рушницю, як напівавтоматичну інерційну рушницю Benelli M2. Тож, я виправлю це непорозуміння та поділюся з вами своїм досвідом використання цієї італійської красуні протягом декількох стрілецьких сезонів. Одразу хочу зазначити, що протягом 2015-2016 р.р. я пройшов з цією рушницею 25 змагань як в Україні, так і за кордоном, а також настріляв на тренуваннях та змаганнях близько 14 тисяч набоїв, не рахуючи холостих тренувань. Тому, маю що вам розповісти.
Насамперед, такий собі маленький disclaimer перед тим, як я перейду до конкретики. Ця стаття написана не для новачків і, тому, я не буду зупинятися на підготовці рушниці «з коробки» до занять спортивною практичною стрільбою. Я не буду писати про тюнінг, напілінг та візерунки з квіточками. Писатиму про деякі експлуатаційні тонкощі, про проблеми, з якими я стикнувся, та методи їх вирішення. Окремі пункти будуть очевидними та тривіальними, але я все одно їх опишу для повноти картини, але деякі будуть досить цікаві навіть досвідченим стрільцям.
Важливо: Benelli M2 – це вкрай надійна рушниця, а всі негаразди, які описані нижче, це або від «кривих» рук, що найчастіше зустрічається, або через неналежне обслуговування, що теж не рідкість, або наслідок спрацювання деталей, що дуже рідко, але трапляється.
Отже, сідайте зручно і поїхали.
Почнемо не з поломок, а з незначних нюансів та тонкощів.
Мушка
Я вирішив встановити собі світлонакопичувальну мушку EasyHit діаметром 2,5 мм. та максимальної довжини.
Тонкощі та нюанси: в комплект з мушкою входила якась ганчірка в герметичному пакетику для знежирення прицільної планки перед приклеюванням мушки. Так от, цю ганчірку, з написом 3М на упаковці, відразу, не розпаковуючи, викинути на смітник. Вона настільки ворсиста, що на прицільній планці після обробки нею залишається такий собі невеличкий кучерявий килимок. Замість цього беремо звичайну бавовняну ганчірку, розчинник та звичним способом знежирюємо місце для мушки. Базову мушку я не знімав, а використав в якості упора для EasyHit.
Друга проблема, з якою я стикнувся — клейка стрічка в основі мушки виявилася сухою. Тобто, зовсім не клейкою. Знімаємо цю суху стрічку, купуємо в магазині скотч 3М та клеїмо на нього мушку. Після наклеювання мушки я, про всяк випадок, обмотав мушку разом із стволом ізоляційною стрічкою на добу, щоб скотч добре прихопився.
Ця мушка в мене тримається вже більше року без жодних нарікань.
Цілик
Як ви знаєте, на стволі з вентильованою прицільною планкою цілик відсутній. Але, при стрільбі кулею він зовсім не завадить. Тому, беремо рибальський лак та наноситься на підйом планки.
Тонкощі та нюанси: колір для цілика та мушки краще обирати різний, щоб вони не зливалися. Наприклад, мушка в мене червона, цілик білий з зеленою смугою. Якщо ви весь підйом плануєте пофарбувати кольоровим лаком, то перед цим на цілик потрібно нанести білий лак в якості базового шару, тоді верхній кольоровий шар буде яскравішим. Лак досить легко змивається звичайним розчинником.
Цівка
Досить швидко в М2 розхитується цівка і декому це не подобається, а дехто вважає це фірмовою фішкою Benelli M2. Щоб уникнути люфту, потрібно зсередини цівки наклеїти по одній, або по дві смужки тряпчаної ізоляційної стрічки.
Тонкощі та нюанси: Ізоляційна стрічка повинна бути саме на тканинній основі, бо стрічка з ПВХ (полівінілхлориду) може розплавитися внаслідок контакту з гарячим стволом.
MatchSaverz
Дуже корисна приблуда. Продається разом з монтажним шаблоном саме для Benelli M2. Шаблон можна прикласти до цівки, просвердлити отвір та встановити так, як це бачать виробники. Так я і зробив. Але стикнувся з тим, що при подачі патрону для заряджання, він часто-густо чіпляється за виступ на ствольній коробці в місці стику з цівкою. Навіть наполегливе холостіння не дало 100% гарантованого досилання патрону з МатчСейвера до вікна ствольної коробки.
Тонкощі та нюанси: я розташував МатчСейвер якомога ближче до вікна екстракції гільз. Але, як завжди є але, — конструкція цівки не дозволила зсередини встановити гайку на болт, який кріпить МатчСейвер. Я вийшов з положення таким чином:
- Просвердлив в цівці отвір діаметром у два рази меншим, ніж болт кріплення МатчСейверу, та вкрутив болт в натяг без гайки.
- В місті наклеювання липучки, на яку додатково кріпиться МатчСейвер, досить складний «ландшафт» — геометрія поверхні цівки. Тому, я за допомогою маленьких смужок скотчу 3М (того самого, що і у випадку з мушкою) вирівняв «ланшафт» таким чином, щоб він був більш-менш рівним.
Тепер у мене МатчСейвер знаходиться максимально близько до вікна заряджання і жодного разу патрон не чіплявся за край коробки. Відверто кажучи, я не був впевнений, що вся ця конструкція протримається довго без гайки, але сезон 2016 продемонстрував, що все працює надійно. Періодично перевіряю чи добре затягнутий болт і все.
Збільшена кнопка затворної затримки
Тут тонкощів та нюансів небагато, але один нюансик, все ж, є. Якщо у вас вже просвердлена штатна кнопка затворної затримки та нарізана різьба для встановлення збільшеної кнопки — читайте далі. Якщо ні — переходьте до наступного пункту.
Отже, я перепробував досить багато різних варіантів кнопок, якщо бути точним – чотири варіанти. І зупинився на п’ятому, який зробив власноруч з шматка алюмінію. Подобається він мені і все тут. Встановив кнопку на гвинтик, змащений рідким фіксатором різьбових з’єднань (локтайт), щоб не розкручувалась, і все добре тримається.
Нюанс: Коли будете встановлювати кнопку, придивіться, чи не виступає нижній край кнопки за вікно заряджання. Чому так? Тому, що при заряджанні ви можете випадково долонею зачепити кнопку затворної затримки і це стане для вас неприємною несподіванкою. Залишитесь з парою набоїв в руці і з патроном, поданим на лоток.
Штифт ударно-спускового механізму
У мого колеги по команді на змаганнях під час виконання вправи якось випав фіксувальний штифт ударно-спускового механізму. Це виглядало кумедно для глядачів і зовсім не весело для самого стрільця. Чому так сталося? Все просто — на штифті було надто багато мастила. Шукали його усім скводом і знайшли завдяки допомозі судді.
Тонкощі та нюанси: після чищення рушниці ретельно витріть штифт. Про всяк випадок, його можна з обох боків заклеїти шматочками пластиру.
Тепер перейдемо до більш серйозних проблем.
Дульні звуження
Маленька передісторія: в 2015 році на змаганнях в Угорщині була кульова вправа — керамічні тарілки для стендової стрільби висіли на дроті на дистанції близько 20 метрів. Я вистріляв всі набої з пояса, але не зміг влучити жодного разу в 4 тарілки. В мене було встановлене дульне звуження – напівчок, бо я використовував підкаліберну кулю. Після повернення додому я вирішив пристріляти кулю на 25 метрів з упору. Зрозуміло, що це потрібно було зробити до матчу, тому, не повторюйте моєї помилки. Так от, пристрілка тієї ж самої кулі, що я використовував на тому матчі, показала відхилення точки влучення від точки прицілювання сантиметрів на 30 (!!!) на 4 годину. Такі результати мене, м’яко кажучи, шокували. Я вже почав рахувати поправки, на які потрібно переставити мушку, але потім мені порекомендували перевірити дульне звуження. Я придбав дульне звуження від стороннього виробника і кулі пішли в 10-ку. Я не знаю, що було не так із першим дульним звуженням, яким комплектувалася рушниця, але припускаю, що це був заводський брак.
Тонкощі та нюанси: Дульні звуження можуть сильно впливати на влучність. Не поспішайте грішити на мушку, відстріляйте заздалегідь на різні дистанції весь ваш комплекс рушниця/патрони, щоб не було несподіванок. Особливо кулю.
Недозакриття затвору
Минулої зими я стикнувся з такою проблемою: затвор не доходив до кінця і поворотна личинка не ставала на бойові упори. Пострілу не відбувалося. Щоб вистрілити, було потрібно вдарити рукою по ручці затвору, дославши його в переднє положення.
Я перечистив до блиску весь УСМ, затворну групу, усе змастив. Не допомогло. Зміна боєприпасу теж не допомогла. Колеги порадили нести рушницю в майстерню та пиляти щось там у затворі. Я майже змирився з цим, але вирішив перед пилянням замінити пружину віддачі в прикладі. Розбирання цього вузла досить просте, але, якщо ви це робите вперше, майте на увазі, що основна гайка, яку потрібно відкрутити, посаджена на якийсь ущільнювач різьби (типу локтайту) ще на заводі. Тому спочатку треба прогріти це місце, щоб не скрутити самого циліндру в якому знаходиться пружина. При збірці я ущільнювач не використовував. Пружина була замінена та змащена зброярським вазеліном. Проблема з недозакриттям затвору зникла.
Хочу відзначити, що, коли я розібрав цей вузол, в середині було досить брудно: через поршень туди набивається багато зайвого.
Тонкощі та нюанси: Тримайте в чистоті вузол компенсації віддачі. В іншому випадку це може спричинити неподачу патрону. Я один раз за сезон розбираю та чищу поршень і циліндр, а також змащую вазеліном пружину віддачі. Більше недозакриття не траплялися.
Подавач
Тут буде цікаво, мені здається.
Преамбула: свою першу рушницю під заняття практичною стрільбою я тюнінгував не сам, а віддавав майстру. Мій товариш і співкомандник також віддавав свою рушницю тому ж майстру. З цим буде пов’язаний ще один пункт.
Так от, при розширенні вікна заряджання майстром було знято занадто багато металу з боку магазину, що зменшило периметр бордюрчика в ствольній коробці, в який упирається подавач. Це призвело до того, що з часом (на другий сезон) подавач почав настільки глибоко виходити з магазину в коробку, що заклинював перехоплювач та лоток. Таким чином, останній патрон з магазину не подавався до патронника.
Це була велика проблема. Бордюрчик не навариш, та й знаходиться він не в трубі магазину, яку можна замінити, а на номерній ствольній коробці.
З цією проблемою ми розбиралися довго, але вирішили її. Причому, двома шляхами:
- Мій товариш по команді Олег Пахомов просто обгорнув подавач для М2 одним шаром ізоляційної ПВХ стрічки і з цією конструкцією пройшов одні змагання без підклинювань. Але це рішення тимчасове, як ви розумієте.
- Рішення, яке дозволило мені відстріляти весь сезон 2016 року без жодних проблем — встановити подавач XRAIL, але не для Benelli M2, а для Browning A5.
Чому саме подавач від Browning А5? Тому, що штатний подавач Benelli М2 має діаметр 23 мм., а подавач для А5 – 23,2 мм. Ось ці 0,2 мм. повністю вирішують проблему.
Ще, на всяк випадок, хочу застерегти вас від виготовлення кастомних подавачів з твердого металу — вкінець розібєте бордюрчик і тоді вже точно буде велика проблема.
Перехоплювач
Проблема полягала в тому, що після чергового пострілу патрон утикався в край перехоплювача, який в цей момент вже повинен був відійти в бік і дати патрону вискочити на лоток. Це траплялось, приблизно, один раз на 10-15 пострілів. При натисканні на розмикач (при старті з положення №2), патрон також чіплявся за перехоплювач і не виходив на лоток.
При холостінні вдома, при розрядці магазину з фальш-патронами через затвор, КОЖЕН з «фальшиків» доводилось пальцем підправляти, щоб він вийшов на лоток.
Рішення цієї проблеми зайняло більше всього часу та нервів, бо несправність була плаваючою.
Були використані такі засоби:
- Повна зміна УСМ з нової рушниці. Не допомогло
- Зміна перехоплювача. Навіть декількох. Не допомогло
- Підгинання перехоплювача. Призвело до того, що або замість одного патрону з магазину подавалося 3-4 штуки підряд і я просто вистилав набоями майданчик, або продовжувалися утикання.
При заміні перехоплювача проблема спочатку зникала, але через 40-50 пострілів з’являлася знову. Я став чемпіоном по заміні перехоплючава на стрільбищі. Вкладався менше ніж в 3 хвилини)
Це все досить сильно і довго псувало мені настрій, але я не міг знайти причину. В мене опускалися руки і навіть мої друзі, з якими я тренувався, намагалися не підходити в такі моменти до мене близько. Від мене аж іскри летіли.
Але одного чудового сонячного дня я знайшов причину. Ви собі не уявляєте, що таке «щастя» стрільця.
Причиною був штифт. Штифт перехоплювача. Коли мені в майстерні збільшували вікно заряджання, перехоплювач не зняли. Тому, в процесі «пиляння» вкоротили і сам штифт. Після цього, внаслідок ударних навантажень віддачі та вібрації зброї після пострілу, один кінець штифта виходив з свого гнізда і сам перехоплювач перекошувався, відхиляючись від паралелі з боковою стінкою ствольної коробки, і патрон утикався в самий краєчок перехоплювача. При заміні перехоплювачів на стрільбищі, виконуючи норматив в 3 хвилини, я використовував старий, «вкорочений» штифт, і тому проблема не зникала.
Тонкощі та нюанси: Ви вже зрозуміли, що неважливих деталей не буває. І ще один нюанс: у фальш-патронах при інтенсивному холостінні розплескується закраїна гільзи — її діаметр збільшується. Тому, якщо у вас виникають якісь негаразди з механізмом на фальш-патронах, це зовсім не означає, що вони будуть і на бойових.
Для порівняння:
- новий фабричний кульовий набій «СуперПрактика» — діаметр закраїни 22,34 мм.
- фальш-набій виготовлений з гільзи ТАХО Hunt Profi — 22,49 мм.
Перекіс патрону при подачі в патронник
Також плаваюча несправність, але вона мені коштувала досить дорого на матчах. Наприклад, в Угорщині, на дводенному матчі, в перший день було 8 перекосів, а на наступний день – жодного. В українських матчах 3-4 перекоси за змагання. І це все були втрачені секунди на вправах.
Перш за все, потрібно сказати, що ця проблема досить відома і вона проявляється з часом і на Benelli М2 і на Benelli SuperNova і має дві причини.
Перша причина полягає в тому, що зачеп екстрактора досить твердий, гартований. І він потрошку полірує те місце на патроннику, якого він торкається. І з часом це місце стає гострим як бритва. Набій переднім краєм утикається в цю бритву і не сковзає по ній далі в патронник.
Лікується досить просто – алмазним надфілем притуплюємо «бритву». Про це є багато відео на Youtube.
Але, (ви вже, мабуть, звикли до цих але), в мене цей метод не спрацював. Перекіс патрона був досить сильним – до половини діаметру, тому потрібно було шукати іншу причину. Її підказав Ігор Загурний, за що йому велика подяка:
Отже, друга причина перекосу: спрацювався лоток подачі патрону в патронник.
В мене стояв штатний лоток, на який в передній частині було наварено додатковий фрагмент для того, щоб зменшити зазор між коробкою та лотком і виключити затискання в ньому пальців. Цей лоток у мене відпрацював близько 13 000 пострілів, та невідому кількість холостих тренувань.
Заміна цього лотка на лоток від Taran Tactical повністю зняла проблему перекосу. Після заміни було зроблено близько 1000 пострілів без жодної проблеми.
Що трапилось зі старим лотком я не знаю. Ось порівняльні фото старого та нового лотків.
Тонкощі та нюанси: Не поспішайте пиляти рушницю в разі виникнення проблем. Можливо, у вас просто потребує заміни окрема деталь .
Недоекстракція гільзи
Тут все досить просто:
- По-перше, не лінуйтеся ретельно чистити місце на патроннику, куди заходить зачеп екстрактора. Там накопичується нагар. Щітка з мідним ворсом – те, що потрібно.
- Замініть пружину зачепу екстрактора. З часом вона слабшає і зачеп перестає працювати коректно.
Нова пружина має довжину 12,3 мм
Стара пружина мала довжину 10,3 мм
Сам зачеп заміни не потребував. Він досить надійний (але запасний в мене лежить).
Тонкощі та нюанси: Якщо ви перший раз розбираєте екстрактор, зверніть увагу на те, що канал штифта зачепа там не прямий, а зміщений на пів-діаметру десь посередині. І сам штифт не повністю видно з того боку, з якого потрібно вибивати, а тільки краєчок.
Експерименти. Перехоплювач
На Youtube є досить відоме відео про підготовку Benelli M2 до змагань з 3-GUN. Одним з пунктів у цьому відео було поглиблення пазів на перехоплювачі для полегшення заряджання. Ось скрін-шот з цього відео:
Я вирішив зробити так само: заглибив пази десь на 1 мм з кожного боку. Особливого полегшення заряджання я не відчув, а витримала вся ця модифікація десь 2-3 місяці холостих тренувань. Потім перехоплювач просто зламався.
Тонкощі та нюанси: Якщо ви щось модифікуєте, завжди майте деталь на заміну. У випадку з перехоплювачем, новий має бути заполірований та мати отвір з різьбою для встановлення кнопки затворної затримки.
Це все, з чим мені довелося стикнутися при використанні Benelli М2. Перелік поломок, проблем та методів їх усунення не претендує на 100% істину, у кожного може бути свій власний досвід та власні способи усунення експлуатаційних проблем.
Сподіваюся, що інформація, викладена в статті, стане вам у нагоді за збереже десь з піввідра нервів)
В планах у мене на новий сезон – встановити на новій рушниці суцільний подовжений магазин X-RAIL та запилити вікно заряджання набоїв. Але це вже інша тема.
І вишенька на пиріг — перелік запчастин, який я для себе сформував. Цей перелік не є остаточним та незаперечним, але я ним з вами ділюсь, сподіваючись, що це допоможе комусь.
Запчастини, які повинні бути в запасі (ті, що в мене ламалися)
1.1. Пружина магазину (з часом підсідає та може потребувати заміни)
1.2. Подавач. Він з часом зпрацьовується, тому краще мати запасний
1.3. Лоток подачі від Taran Tactical
1.4. Перехоплювач
1.5. Штифт перехоплювача
1.6. Пружина екстрактора
1.7. Пружина віддачі
1.8. Ще пропоную мати запасне руків’я затвору. Історія знає приклади, коли вона ламалась, або згиналась об декорації. Тут без посилання — на ваш вибір.
Ті запчастини, які можуть вийти з ладу (але ще не виходили)
Якщо чесно, я замовив собі майже всі пружинки, які є в рушниці, бо, на мій погляд, вічних пружин не буває.
А також:
2.1. Зачеп екстрактора
2.2. Бійчик. В мене з’явився наклеп на самій товстій його частині, але він не заважає аж ніяк. Наклеп може бути прибраний алмазним надфілем.
2.3. Пружина бійчика. «Рідна» ще працює, але я людина запаслива
2.4. Штифт бійчика. На ньому гумова прокладочка, яка трохи затерлася, але працює
2.5. Обмежувальна пружина штифта курка. Просто тому, що маленька і загубити її при розбиранні УСМ досить просто, а в комплекті поставки їх аж п’ять
2.6.Ця пружина також тому, що може загубитися
2.7. Не знаю, як ця деталь зветься, нехай буде хвостовик на лоток, але придбав іі та штифт, на якому вона тримається. Штифт дуже маленький, а тримається без фіксації.
2.8. Пружина курка
2.9. Штифт курка
2.10. Штифт УСМ
2.11. Штифт фіксації личинки затвору. Має дуже великий наклеп і це мені не подобається. Але працює з таким наклепом. Придбав про запас.
Більше мені поки що нічого вам сказати. Дякую, що дочитали до кінця.
Бонусом до статті відеоогляд Benelli M2
