Як працює глушник
Їх дуже полюбляють голівудські режисери для стоврення зловісного образу у найманих вбивць і жодна з гвинтівок морських котиків або бійців “Дельти” не має закінченого вигляду без цих пристроїв на стволі.
Глушники, або приглушувачі, чи саундмодератори — вони зараз в моді і ви можете здивуватися, але глушники з’явилися ще в епоху “німого” кіно і їх дозволено мати цивільним власникам зброї, а не лише військовим та поліцейським.
Хірам Персі Максім, син того самого хлопця, який зробив кулемет зі стрічковою подачею набоїв звичною справою на полях боїв по всій Європі, вивів перший глушник, названий його ім’ям, на ринок ще на початку 1900-х. Та, схоже, з тих часів все ускладнилося – починаючи з того, що називати глушником, який принцип його дії та закінчуючи тим, як його придбати. Давайте ж побалакаємо трохи про це.
Термінологія
Можливо, для покращення продажу, Максім дещо перебільшував, коли мова йшла про ефективність. Глушники самі по собі не прибирають повністю звук пострілу, однак вони суттєво його зменшують. Тому, найбільш точним терміном в англійській мові все ж буде «supressor» (приглушувач звуку пострілу), яким користується американська зброярська індустрія.
Мені особисто подобається слово «can» — бляшанка, тому що воно коротке й приємне, як нагадування про блашанку з цукерками. В решті світу їх називають модераторами (moderators) або глушниками (mufflers).
Глушник (іноді має назву Прилад безшумної та безполум’яної стрільби, ПББС, інколи Пристосування для безшумної стрільби, ПБС чи Прилад зниження рівня звуку пострілу, ПЗРЗП) — пристрій до вогнепальної зброї, який виконує функцію пасивного акустичного фільтру і ослаблює звук пострілу, а також зменшує викид порохових газів з дульного зрізу зброї, запобігаючи тим самим демаскуванню стрільця. Може кріпитися у вигляді з’ємного елементу до дульної частини ствола зброї або бути інтегрованою частиною зброї. Глушники призначені в основному для ручної стрілецької вогнепальної зброї (пістолети, гвинтівки, автомати, рушниці, кулемети). Але існують глушники і для артилерійських систем.
Теорія
Зброя створює різноманітні звуки. Бойок, або бійчик, вдаряючи по капсюлю, створює звук, рухомі частини затвору і затворна рама теж створюють звуки при перезаряджанні, але найсильніший «бабах» ми чуємо, коли куля долає звуковий барьєр і порохові гази вилітають зі ствола з надзвуковою швидкістю, розриваючи оточуюче повітря.
Саме порохові гази при пострілі створюють найбільше шуму, а також спалах. Глушник же, утримує палаючі порохові гази в собі, запобігаючи різкому вивільненню енергії.
Більшість глушників складається з ряду невеликих послідовних камер, розділених перегородками. Виробники розташовють перегородки під різними кутами, змінюють розміри камер та придумують нші трюки, які розсіюють та втихомирюють порохові гази.
Але, наскільки ефективний звичайний глушник для зменшення сили звуку звичайного пострілу?
Сила звуку пострілу становить в середньому 160-180 децибел. Хороший глушник відсіче від 20 до 40 дБ на піку і зможе зробити постріл не травмуючим для органів слуху.
Як правило, чим більше глушник за внутрішнім об’ємом, тим сильніше він зменшує звук пострілу.
Іншими способами зменшення сили звуку пострілу є використання набоїв з дозвуковою швидкістю польоту кулі, а також унерухомлення затвору після пострілу, але кожен з них має свої недоліки.
Я стріляв з пістолета з глушником, який був настільки тихим, як це показують у голівудських фільмах, при цьому можна було почути, як бійчик вдаряв по капсюлю, а самим гучним звуком був звук від влучення кулі в мішень. Однак, подібні поєднання пістолета-набою-глушника мають значні обмеження в дальності та потужності пострілу.
Враховуючи, що порохові гази буквально вириваються зі ствола, глушники повинні бути достатньо міцними. Більшість з них виробляється зі сталі та високотехнологічних металевих сплавів, а всі зєднання при цьому зварні.
Найкращі моделі виробництва «SureFire» та «AAC» можуть використовуватися для ведення вогню в автоматичному режимі та мають ресурс в тисячі і тисячі пострілів. При цьому, вони досить дорого коштують.
Менші глушники, призначені для калібру .22LR, можуть виготовлятися із застосуванням алюмінієвих компонентів.
Навіщо?
Навіщо мені потрібні глушники, якщо вони, по великому рахунку, не роблять постріл беззвучним?
Військовим глушники подобаються через те, що вони дозволяють бійцям краще підтримувати комунікацію на полі бою та не погіршують слух, як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.
Також глушники ускладнюють виявлення того, хто веде вогонь, зменшують кількість пилюки після пострілу, а також яскравість спалаху. Якщо стріляєте з глушником ви — це ваша величезна перевага.
Мисливці та стрільці-аматори можуть захистити свій слух і зробити стрільбу більш приємною, якщо постріли будуть безпечні для слуху. Також глушники трохи зменшують віддачу.
Прим. — у випадку застосування зброї для самозахисту в помешканні, глушник захистить ваш слух і слух ваших домашніх, особливо малих дітей. Бо звук пострілу в замкненому просторі, навіть якщо ви готові до нього, — це малоприємна штука. З іншого боку, звук пострілу в умовах приміщення може слугувати додатковим засобом зупинки нападника і спонукання його до втечі.
Як встановити?
Як встановити глушник на карабін? Це доволі легко зробити. Як вже згадувалося вище, глушники можуть бути інтегрованими в конструкцію карабіну.
В більшості ж випадків для встановлення глушника використовується або різьба на кінці ствола в районі дульного зрізу, або спеціальний дульний пристрій.
Я віддаю перевагу кріпленню глушника безпосередньо на дульний тормоз, оскільки він сам по собі массивний, робить процес встановлення та зняття глушника надшвидким. Також, за моїм досвідом, такий спосіб встановлення менше впливає на точність та кучність стрільби.
Прим. — автор має на увазі дульні пристрої — тормози-компенсатори та полум’ягасники, які мають зовнішню різьбу для встановлення глушника безпосередньо на них. Зараз подібні комплекти 3 в 1 стають дуже популярними в світі саме через зручність користування. В Україні теж є декілька компаній, які спеціалізуються на виробництві різноманітних дульних пристроїв, в тому числі глушників сумісних з дульними торомозами-компенсаторами.
Як придбати?
Тепер, коли ми знаємо, що до чого, прийшов час купувати глушник.
Якби ви жили в Шотландії, глушники були б обов’язкові для полювання.
Якби ви жили в Фінляндії, ви могли б піти в місцевий магазин зброї і придбати глушник без будь-якого дозволу – ще одна причина любити Фінляндію.
Прим. — Україну теж варто за це любити!
В США придбання та використання глушників регулюється Національним законом про вогнепальну зброю (National Firearms Act).
Спочатку вам потрібно переконатися, що глушники легальні у вашому штаті, заповнити федеральну форму, післе чого відправити її, пару фотознімків і ваші відбитки пальців до Бюро алкоголю, тютюну, зброї та вибухових речовин (BATFE) для отримання дозволу. При позитивному рішенні (процес може тривати 6-8 місяців) Бюро надішле вам маленьку марку і відповідні документи, після чого ви зможете придбати глушник у вашого місцевого продавця.
Крім того, існують певні юридичні моменти, які потрібно враховувати при перевезенні глушника між штатами, а також при передачі глушника іншій особі.
Мабуть саме через такі обмеження у продажу з’являються досить незвичні вироби.
Прим. — в Україні глушники перебувають у вільному цивільному обігу і не потребують отримання будь-яких спеціальних дозволів на їх придбання. Заборони на використання глушників на полюванні на час публікації статті не має.
Післямова до оригінальної статті
На даний час в США глушники дозволені до цивільного володіння у 42 штатах. Для отримання права на придбання та володіння глушником мешканцям цих штатів необхідно:
- мати громадянство США,
- бути легальним власником зброї,
- пройти перевірку в Бюро з алкоголю, тютюну, зброї та вибухівки (BATFE — Bureau of Alcohol, Tobacco, Firearms and Explosives),
- досягнути віку щонайменше 18 років для придбання глушника у іншого громадянина та 21 року для придбання глушника в магазині.
Про популярність глушників серед американських власників зброї свідчить цікавий факт. У травні 2016 року найбільший американський дистриб’ютор глушників — компанія Silencer Shop (м. Остін, штат Техас), яка продає щоденно до 300 глушників, оголосила про наміри розмістити в збройних магазинах США 300 електронних мережевих терміналів для прискорення проходження перевірки BATFE.
Також, для повноти розкриття теми хочу доповнити матеріал декількома штрихами з власного досвіду тестування і експлуатації глушників.
Повністю погоджуся з автором статті — чим більший об’єм внутрішніх камер глушника, — тим він ефективніше працює. Але за великий об’єм необхідно розплачуватися або збільшенням ваги глушника і зменшенням через це зручності маніпуляцій зі зброєю при стрільбі, або збільшенням вартості, якщо глушник виготовлений з чогось легшого за сталь, наприклад, з титану.
Також, не можу сперечатися з тим, що варіант кріплення глушника на ДТК, а не на ствол, робить вашу зброю більш універсальною: потрібен глушник — накрутив, відпала потреба — зняв. Крім того, це набагато зручніше в польових умовах, ніж кріплення безпосередньо на ствол: не потрібно спочатку знімати ДТК і ховати його так, щоб не загубити, накручувати глушник, а потім, за минуванням потреби в глушнику, робити те ж саме в зворотньому порядку.
Недоліки конструкції, на які варто звернути увагу. Я декілька разів стикався з тим, що глушник самостійно відкручувався при стрільбі через конструктивну неможливість застопорити його після встановлення. На АК-системах таким стопором виступає підпружинений штифт фіксації ДТК в колодці мушки та так звана “коронка” в задній частині глушника — виступ з радіально розташованими виїмками під штифт, а на АР-системах, зазвичай, з цією метою використовується окрема фіксуюча шайба. Ще одним з недоліків конструкції, з яким я стикнувся була поява люфта глушника після початку стрільби. Справа в тому, що при неправильному виборі параметрів та матеріалу задньої частини корпуса глушника — саме тої, яка накручується на ствол, вона нагрівалася значно швидше за сам ствол і в результаті розширення металу різьбове з’єднання починало давати люфт. В моєму випадку люфт з’являвся після 10 пострілів в середньому темпі і потребував підтягування приблизно на 1 оберт. Після трьох таких підтягувань, тобто аж після 30 пострілів, глушник става намертво. Причому настільки, що зняти його після охолодження без підручних засобів було неможливо.
Перевірка глушника. При купівлі глушника з’ясовуйте можливість його повернення в разі виявлення браку і обов’язково перевіряйте відстрілом. Причому, чим швидше, тим краще. Справа в тому, що центральний канал глушника задля ефективності не повинен бути набагато більшим за калібр кулі, отже точність обробки деталей і їх збирання виходить на перше місце. Неозброєним оком важко помітити невелику неспіввісність отворів в камерах, а от пролітаюча куля одразу відчує це на собі і надасть змогу побачити це вам безпосередньо на мішені — куля може прийти боком, може взагалі не влучити в габарит мішені, або точка влучення буде дуже суттєво відрізнятися від звичної вам. Зі свого досвіду можу сказати, що на якісних глушниках невеликого об’єму різниця в точці влучання з глушником і без нього на дистанції стрільби до 100 метрів становила декілька сантиметрів по вертикалі, що мене повністю влаштовувало. Але, наприклад, з прототипами, які мені випадала нагода тестувати, були випадки суттєвого відриву влучень вліво та вправо від точки прицілювання, а також пониження точки влучення на 15-20 сантиметрів на дистанції стрільби в 50 метрів. Це, однозначно, свідчить про вади конструкції, або виробничий брак.
Термоізолюючий чохол на глушник. До близького знайомства з глушниками я вважав чохли для них “маркетингово-тактикульною” забавкою, але з часом змінив думку. Справа в тому, що під час стрільби глушник інтенсивно нагрівається, створюючи марево над поверхнею, що ускладнює прицілювання, особливо на дальні дистанції, коли і в ідеальних умовах розрізнення цілі ускладнюється її малими візуальними розмірами. Термоізолюючий або терморозсіюючий чохол стримує нагрівання повітря навколо поверхні глушника затримуючи появу марева.
На фото нижче можна побачити різницю в температурі поверхні ствола, глушника без чохла, поверхні чохла та фронтальної частини глушника в чохлі. Температура повітря в день тестування становила 5 градусів за Цельсієм.
Крім того, глушник без чохла після інтенсивної стрільби стає вкрай помітним в тепловізор. Звичайно “світиться” не тільки глушник, а й ствол, але на віддалі гарячий глушник є більш помітним. Хороший термоізолюючий чохол може в початковій фазі знижувати температуру поверхні глушника більше ніж на 50 градусів Цельсія.
Вибираючи чохол, зверніть увагу, щоб в його конструкції було передбачено запобігання зсуванню з глушника під час стрільби.
До речі, останнім часом на ринку починають з’являтися чохли з твердих синетичних матеріалів і, схоже, це початок нового тренду в цій галузі зброярської індустрії.
Догляд. Глушники теж потребують догляду. З часом камери забиваються нагаром, що призводить до зменшення їх об’єму і зниження ефективності роботи глушника. І якщо видалення нагару з розбірних моделей не становить складнощів, то нерозбірні варіанти можна прочищати лише відмочуванням хоча б солярці з подальшим промиванням.
Вплив на зброю
Використання глушників в автоматичній та напіавтоматичній зброї призводить до збільшення викидів порохових газів в район затворної групи та ствольної коробки. Отже, чистити зброю після стрільби потрібно буде трохи довше і ретельніше.
В якості постскриптуму.
На відміну від карабінів, які традиційно мають високі прицільні пристрої — мушку та цілик, встановлення глушника на пістолет може вимагати заміни мушки з ціликом на більш високі, оскільки діаметр глушника може повністю перекривати мушку з ціликом стандартного розміру. Також, можливий варіант встановлення додаткових прицільних пристроїв безпосередньо на корпус глушника. Існують моделі глушників, на яких вони вже встановлені виробником, або можна придбати додаткові прицільні пристрої відповідного діаметра для самостійного встановлення.
Але з вітчизняним зброярським законодавством цивільні власники зброї позбавлені цих зайвих витрат.